Я українка, тут моє коріння,
Тут моє серце, мова, почуття,
Тут перше слово, спогади безцінні,
Тут перші кроки до пошани й визнання,
Я українка, в мене сині очі
І так багато в серці доброти,
А ще, я точно знаю чого хочу
І досягаю власної мети,
Я українка, серцем і душею
Куди б мене в житті не повело,
Я завжди пам’ятаю рідну землю
І жовті колоски, що за вікном,
Я українка, я така багата
В мене є все, що треба для життя,
А головне, що поруч рідна, мама
І що найважливіше - це сім’я…
Я українка, і в неділю в ранці
До церкви із молитвою прийду,
Подякую за все, що зараз маю,
А ще, здоров’я в Бога попрошу,
Я українка, з вірою в майбутнє
І з посмішкою буду далі йти,
Я українка, що б там не казали
В моєму серці Україна назавжди!
Автор: Марія Скочиліс
Почуття збідніли в грудях сховища,
Світ блука понурим біороботом,
Суєта голодного карбованця
Кров'ю-потом тре до блиску чоботи.
Ллється віри опіум століттями
У легені спраглі димом ладана,
Хтивими жерцями і левітами
Хід думок розписано і задано.
В погляді - скляна байдужа хо́лодність,
В голові - безмежні сміттєзвалища,
Долі всі пророком уготовані,
Райський сад Землі - для війн ристалище.
Видуманих фактів констатацію
ЗМІ вкладають жуйкою щомиті нам,
Профільтруй лиш ріки інформації
І брехні отруйні стріли витягни -
Світ заграє теплою палітрою,
Світ замайорить новими барвами,
І тягар проблем легким, повітряним
Ввись злетить, втече від сонця хмарами,
Усміхнеться твій талан у відповідь
На відкриту, щиру, дружню посмішку,
На поталу кинь свій смуток вітрові,
"Хмуритись" - не значить "буть дорослішим".
Вир забудь з машин, систем, правителів,
Що свідомість душать павутиною,
Стань планеті другом, мирним жителем,
Ката вбий в собі і стань людиною!
Почуття відкрий в собі без сорому
І зігрій рослинку ніжним дотиком,
Землю, що вже стала тяжко хворою,
Світ блука понурим біороботом,
Суєта голодного карбованця
Кров'ю-потом тре до блиску чоботи.
Ллється віри опіум століттями
У легені спраглі димом ладана,
Хтивими жерцями і левітами
Хід думок розписано і задано.
В погляді - скляна байдужа хо́лодність,
В голові - безмежні сміттєзвалища,
Долі всі пророком уготовані,
Райський сад Землі - для війн ристалище.
Видуманих фактів констатацію
ЗМІ вкладають жуйкою щомиті нам,
Профільтруй лиш ріки інформації
І брехні отруйні стріли витягни -
Світ заграє теплою палітрою,
Світ замайорить новими барвами,
І тягар проблем легким, повітряним
Ввись злетить, втече від сонця хмарами,
Усміхнеться твій талан у відповідь
На відкриту, щиру, дружню посмішку,
На поталу кинь свій смуток вітрові,
"Хмуритись" - не значить "буть дорослішим".
Вир забудь з машин, систем, правителів,
Що свідомість душать павутиною,
Стань планеті другом, мирним жителем,
Ката вбий в собі і стань людиною!
Почуття відкрий в собі без сорому
І зігрій рослинку ніжним дотиком,
Землю, що вже стала тяжко хворою,
Вилікуєш рук своїх турботою.
Автор: Саша Кучеренко
Автор: Саша Кучеренко